Про мене

Мій навчальний заклад

Змінювалися умови навчання й підходи до виховання, та незмінним залишилося головне призначення вчителя – навчити Людину бути Людиною. Колектив педагогів КЗ «Верхньотерсянська ЗОШ І-ІІІ ст.» намагається виховати своїх учнів справжніми громадянами країни. Школа – осередок культури села, світ дитячих мрій і сподівань. Щоб здійснились мрії наших вихованців, щоденно поспішають відкрити двері школи та класів педагоги Верхньотерсянської ЗОШ. Професійна майстерність, творчий пошук, педагогічна толерантність, виважена вимогливість – запорука успіху і результативності діяльності педколективу.

Мета діяльності закладу: створення умов для різнобічного розвитку вихованців, здобуття ними загальної середньої освіти, їх здібностей і нахилів; формування гармонійної особистості, збереження та зміцнення здоров’я; формування основних норм моралі.

Автор блогу: Білан Світлана Іванівна
Короткі інформаційні дані: Білан Світлана Іванівна,
КЗ «Верхньотерсянська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Гуляйпільської районної ради Запорізької області
Посада: учитель суспільних дисциплін
Кваліфікаційна категорія: вища
Адреса: КЗ « Верхньотерсянська ЗОШ І-ІІІ ст.» Гуляйпільської районної ради; 70224, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Верхня Терса, вул. Леніна, 68.
Роки вивчення та рік оформлення досвіду: 2012-2014; 2014 р.

Педагогічне есе

Вічне пізнання життя

    Учитель творить Людину. Ці мудрі й ваговиті слова можна сказати тільки про матір і батька, писав В. О. Сухомлинський. Відома істина – професія педагога є однією з найдавніших і важливіших ще не розкрита. Є лише єдиний шлях, щоб пізнати і розкрити сутність вчителя – це педагогічна діяльність, яка полягає в – тому, щоб допомогти кожному переможно вчитися. Гуманістична спрямованість – найголовніша характеристика майстерності педагога, спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків. Гуманістична спрямованість є виявом здатності бачити великі завдання у малих справах. Щоб учительське слово постійно будило думку в головах своїх вихованців, педагогу потрібно навчатись кожен день, бути зорієнтованим на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки. Вчити – значить вселяти надію.

    Суспільно-культурна цілісність нації, цивілізації в цілому, спадковість поколінь багато в чому зумовлені роллю школи і вчителя. Сучасній школі потрібні кваліфіковані педагоги, які глибоко знають свій предмет, володіють методичним арсеналом, мають ґрунтовну психолого-педагогічну підготовку, ерудицію, культуру, прагнення до творчості, розуміють дітей і здатні впливати на них. В наш час вчитель має не лише успішно справлятися з розумовими, емоційними, моральними і фізичними навантаженнями в процесі роботи, але й оптимально будувати свої взаємовідносини з учнями. Уміння творчо і самостійно мислити, забезпечувати пізнавальну активність учнів, знижувати їх емоційну напругу і створювати сприятливий клімат, миттєво актуалізувати свої знання і оперативно застосовувати їх в педагогічних ситуаціях, моделювати і вміло використовувати прийоми ефективного впливу на особистість учня – ці якості визначають успішну роботу педагога. 

    А якщо я - вчитель історії, правознавства, етики?

    Вивчення історії, етичних засад суспільства є одним із найважливіших чинників формування ціннісних орієнтацій, національної свідомості народу, національної ідентифікації. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик і педагог М. Грушевський. Я не інформатор історії, я – джерело ціннісної інформації, відкритий, чутливий, толерантний співрозмовник, готовий до обговорення подій, висловлення думок, формування сприйняття різноманіття нашого минулого, сучасного і майбутнього. Формування майбутніх громадян країни можливе лише через процеси мислення. Вчити дітей мислити – в цьому убачаю свою місію. 

Для того щоб навчити іншого, потрібно більше розуму, ніж для того, щоб навчитися самому. Потрібно набагато більше розуму, щоб передати свої ідеї, аніж щоб їх мати. Праця вчителя історії сповнена великої відповідальності. На наш погляд, сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси: державницька свідомість, професійна майстерність, гуманістична спрямованість викладання, демократизм, толерантність, постійне самовдосконалення, творчість.

    В складних суперечливих умовах державотворчих реформувань вчитель історії є провідником державницької національної ідеї, він постійно актуалізує, рефлексує історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави, презентує соціальну спадщину українського народу. Відтворює історичні картини звитяжної боротьби, діяльності героїчних постатей князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України, її захист завжди були найвищим життєвим сенсом. Саме їхнє життя, діяльність повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді. Зрозумілими для нас стають мрії І. Огієнко: «Історія – основа нації, душа, серце нації». 

Є єдиний шлях, який нас веде до успіху, до знань – це діяльність. Постійне підвищення професійної майстерності – вимога часу, специфіка педагогічної діяльності, яка заключається у вільному володінні історичним матеріалом, постійному вдосконаленні своїх знань, оволодінні сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів, напруженій роботі над собою. Учитель історії знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.

    Актуальними на сьогоднішній день є думки С.Русової: «Учитель, який передає дитині лише знання, – це ремісник, який виховує характер – справжній митець у своїй справі». Звернення до особистості, духовних цінностей, утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Постійна підтримка учня, допомога у самореалізації особистості, залучення до різних активних моделей навчання і комунікації, подолання пасивності у навчанні – невичерпний педагогічний океан пошуку відповідей на сучасні проблеми освіти. У процесі навчання та у виховній роботі демократизм, толерантність дають можливість педагогу знайти підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятися від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають перед учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби, взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.

    Кожна людина прекрасна по-своєму, треба вміти побачити цю красу, а вчитель – таємниця, яку треба розпізнати. У чому таємниця вчителя історії? Особистість вчителя, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Подорожі до історичних місць, вивчення історичної спадщини минулого – перевірений маршрут підвищення своєї культури та підтримки своєї таємничості: « Звідки це все вчитель знає?». Трансляція цих знань, вражень пробуджують в учнів інтерес до навчального предмета, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній учитель завжди бачить у своїх вихованцях передовсім особистість, а лише потім учня. Хочеться нагадати думку В.О.Сухомлинського: “Якщо ми будемо намагатися, щоб всі сили душі дитини були поглинуті уроками, життя її стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”. Зовнішній вигляд, емоційність мовлення, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом для школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним. Вести і бути впевненим, що ведеш у вірному напрямку – це і є таємниця вчителя історії.

Урок. Яким повинен бути урок історії у XXI столітті? Вважаю основними критеріями ефективності сучасного уроку повинні бути наступні:

• розвиток особистості, вчення через відкриття, самомотивація учня до виконання освітньої діяльності, самопізнання; урок – спільна творчість учителя й учнів;
• наявність дискусій, які характеризують різні точки зору з проблеми, пошук істинної точки зору через зіставлення, порівняння; урок – процес пізнання;
• демократичність, відкритість, усвідомленість дій, вибір методів, способів розумової діяльності, технологій, їх модифікація, наявність успіху і радості через подолання труднощів;
• присутня управлінська діяльність вчителя, урок має надихати вчитель.

Щоб підготувати такий урок, користуюсь особистими принципами, які сформувались протягом всієї педагогічної діяльності:

• «відкритість» – здатність до само детермінації, самонастроювання, до самонавчання;
• «парадоксальність» – здатність витримувати протиріччя, поєднувати несумісне, бачити явище з різних точок, у тому числі взаємовиключних, змінювати ракурси бачення;
• «геніальність» здатність уловлювати ціле раніш, ніж будуть вивчені всі його частини;
• «асоціативність» – здатність робити висновки при зустрічі з випадковим;
• «здивованість» – здатність поряд з типовим і закономірним бачити унікальне, особливе, неповторне, здатність «не закривати очі» на прецеденти;
• «нелінійність» – відмова від заперечних висновків, здатність бачити явище через призму багатьох детермінуючих факторів, складних відносин;
• «учасність» – ціннісна забарвленість мислення, здатність погоджувати будь - яке рішення з урахуванням наслідків результатів для людини;
• «діалогічність» – здатність ставити одне і те ж саме явище в різні значеннєві ряди, вбачати різні сенси й водночас з’єднувати різнорідне в єдиному значеннєвому «полі», виходити « на перехрестя різних культур»;
• « цінність життя» – звернення уваги на сьогодення, переорієнтація з майбутнього або минулого на актуальний час, на потреби і мотиви учня;
• « метафоричність» – здатність оперувати не тільки поняттями, але і почуттями.

Вплив на учнів і вихованців на уроках і заняттях будується на особливих принципах: принцип задоволення, абсолютного розуміння і включення, принцип позитивної самооцінки і взаємоповаги, принцип персоніфікації і обґрунтованості, принцип креативності. Головне в житті не саме знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд, здатність до горіння. Але, щоб запалити, потрібно горіти самому: запалюючись, захоплювати, запалювати і водночас самому сяяти.